Культурний фронт: перша виставка Танi Корнієнко у Мадриді

Таня Корнієнко на відкритті виставки поряд із серією «Русалки Чорного моря». На футболці надруковано портрет майстрині Катерини Білокур.

Автопортрет художниці. Фото з архіву Тані Корнієнко.

Таня Корнієнко – відома київська художниця, виставка робіт якої відкрилася 22 квітня 2023 року у Мадриді у барі Chinaski Lavapies. Представлено десять повнокольорових робіт, три з яких належать до серії «Русалки Чорного моря», шість є частиною циклу «Українські художниці» та одна незалежна картина, «Воїн світла», натхнена образом Міс Всесвіт Україна-2023.

З інтерв’ю: «Народилась я в Угорщині, у місті Тата, недалеко від Будапешту. Мій батько був військовим, і через пару років ми переїхали в Узбекистан. Там минула моя початкова школа. Випросила у батьків піти в школу разом зі своїм старшим братом, йому було 7, мені 5, читати я вже вміла. Батьки дозволили, й були спокійні, що мене в школі ніхто не кривдитиме, бо завжди поряд старший брат. Так ми й провели усі шкільні роки, сидячи за однією партою.

З мого 5-го класу ми переїхали в Україну, у Чернігівську область, де з братом почали вчити українську мову й навчатись в українській школі. Після школи здобувала освіту в Києві, в університеті імені Драгоманова, на факультеті української філології. Пам‘ятаю, що в той період створювала колажі з журнальних вирізок, і вони висіли в мене в кімнаті гуртожитку. Мій брат приходив з друзями подивитися на мої роботи. Оце була моя перша перманентна персональна виставка «для своїх».

Університет я закінчила в 20 років і тоді ще не дуже розуміла, чим хочу займатися в житті. Хотілось залишитися жити й працювати в Києві, чого за зарплатню вчителя на той час не можна було досягнути. Працювала в роздрібній торгівлі, роботи змінювала різні, але у вільний час завжди малювала. П’ять останніх років працюю менеджером відділу продажів у дитячому видавництві «Егмонт Україна».»

Виставку супроводжує авторський коментар іспанською мовою. Русалки Чорного моря», згідно легенд, топлять російські кораблі. Тетяна намалювала аж трьох русалок — а це вже цілий партизанський загін. Одна з русалок з вогняним мечем, друга з вогняним тризубом знає, що можна нескінченно дивитися на три речі: вогонь, воду і російський корабель, що тоне. Русалка Зміїного острова (з волоссям Медузи Горгони) показує, куди направити ворожий корабель.

Колористика Корнієнко запам’ятовується з першого погляду, це вже зрілий авторський стиль – перша виставка художниці відбулася 7 років тому. Разом з тим, при інтерпретації образів своїх попередниць, всесвітньо відомих українських художниць минулого, Корнієнко легко вмикає їх досягнення у свою картину світу.

Із серії «Художниці України» у Мадриді у великому форматі представлені Яблонська, Приймаченко, Панченко, Білокур, Жникруп, Шабатура. Але робіт, присвячених жіночій історії України у Корнієнко більше, вони незабаром будуть видані у вигляді розмальовки. Тут і Соня Делоне, і Параска Плитка-Горицвіт, і Олександра Екстер, і Емма Андієвська, і Алла Горська, i Галина Ісааківна Мазепа-Коваль.

Проект «Українські художниці». Фото з архіву Тані Корнієнко.

З тексту, що супроводжує виставку: «Тетяна Яблонська (1944-2005) – автор неймовірно теплих імпресіоністських робіт. Викладала малюнок, живопис та композицію у Київському художньому інституті. На картинах вона переважно зображувала повсякденне життя, активний рух, роботу, спорт. У 1960-х роках створила серію, пов’язану із популярним мистецтвом. Вона була дочкою художника, і 3 її дочки теж стали художницями. Роботи брали участь у Венеціанській бієнале, персональні виставки проходили у Лондоні та Парижі.»

: Тетяна Яблонська

: Тетяна Яблонська

: Марія Приймаченко, Тетяна Яблонська на призових предметах конкурсу, присвяченого відкриттю виставки

Марія Приймаченко (1909-1997), яка створила понад 650 робіт, що експонувалася на виставках у Франції, Канаді, Польщі, Чехії. В основі її творчості – українські казки, легенди та оповідання. Марія зображувала фантастичніх тварин, квіти, український побут.

Марiя Приймаченко, Любов Панченко, Катерина Билокур

Для Любові Панченко (1938-2022) був важливий зв’язок із українською народною творчістю. Вона створювала моделі одягу, декоративні картини, текстильні. аплікації та мальовничі роботи. За радянських часів не експонувалась і не друкувалась. Pозроблені нею схеми вишивки потрапили до головного жіночого журналу тогочасної України «Радянська жінка», а її роботи копіювали майстрині по всьому Радянському Союзу.

Катерина Білокур (1900–1961) проходила багато кілометрів у пошуках квітів для створення своїх композицій. Вона ніколи не зривала їх, бо вірила, що квіти мають душу. Білокур все життя прожила в селі, з якого не могла виїхати без дозволу місцевої влади. Вона не мала професійної художньої освіти і змушена була працювати у колгоспі. У 1950-х роках до художниці прийшло визнання, і її роботи стали експонуватися. У 1954 році три з них були представлені на виставці в Парижі.

Оксана Жникруп (1931-1993) – скульптор та художник з порцеляни, роботи якої були і є в кожній українській родині. Вона любила зображати українські фольклорні сцени, жіночі образи, ліричні теми, закохані пари, світ балету та танцю. У 2017 році біля Рокфеллер-центру в Нью-Йорку Джефф Кунс встановив 15-метрову надувну копію статуетки Жникруп під назвою «Балерина, що сидить» (він отримав права на використання двох робіт художниці).

Воїн свiтла, Стефанія Шабатура, Оксана Жнікруп

Стефанія Шабатура (1938-2014) працювала у текстильній промисловості. Вона проектувала та ткала гобелени, а її роботи брали участь у численних виставках. У 1972 році вона була засуджена до 5 років суворого режиму та 3 років заслання за агітацію та антирадянську пропаганду. Після звільнення вона повернулася на батьківщину, а 1994 року, коли Україна стала незалежною, художницю реабілітували. Працювала в новій майстерні та отримала Орден Доблесті.

На виставці представлено всього 10 робіт, але це лише мальовничо прикрашені двері, запрошення вивчити все вже створене, сотні зображень, що створюють створюють мальовничий і ні на що не схожий літопис того, що відбувається, переносять глядача в новий простір сучасної культури та ідентичності, дивовижним чином показують нам багатство української культури. Інтерпретації найважливіших подій щирі, дозволяють глядачеві подивитись світ очима молодої сучасної української художниці.

@tanyakornienkoart 🇺🇦 На честь відкриття виставки, присвяченої українським мисткиням та Україні💛💙, ми запрошуємо взяти участь у конкурсі, щоб виграти сумку або футболку 🎁🎁🎁 на ваш вибір з ілюстраціями TanyaKornienkoArt( малюнок на ваш вибір)🖼️
Ви можете взяти участь у розіграші, дотримуючись таких умов:
1-ЗАВАНТАЖТЕ ФОТОГРАФІЮ📷📷📷 ВИСТАВКИ В CHINASKI LAVAPIÉS ТА ПОЗНАЧТЕ @chinaskilavapies 🍺🍺🍺ТА @TANYAKORNIENKOART 🖌️🎨🖼️
Або
2-Розмалюйте розмальовку🖌️🖌️🖌️від TanyaKornienkoArt ЗАВАНТАЖТЕ ФОТО📷, ВІДМІТИВШИ НАС @chinaskilavapies 🍺🍺🍺 ТА @TANYAKORNIENKOART 🖌️🎨🖼️
І, ЗВИЧАЙНО, СЛІДКУЙТЕ ЗА НАМИ В INSTAGRAM!
5 ТРАВНЯ МИ ПРОВОДИМО РОЗІГРАШ ТА ОПУБЛІКУЄМО ПЕРЕМОЖЦЯ В ОБОХ АККАУНТАХ INSTAGRAM 🎉🎉🎉

: Соня Делоне

Невже це все? Далеко не все. Таня Корнієнко зробила дві унікальні книжки для дітей 7-10 років – про кайякінг та хайкінг. Вони розповідають дітям про те, що їм може стати в нагоді під час подорожей по воді та землі, а також про красу України – Києва та Карпатських гір. Книги виходять до друку найближчим часом (фото з архіву Тані Корнієнко).

На футболці зображено знаменитого єнота з Херсона в образі воїна з мечем – на крилатому білому коні

Ми не можемо забути контекст війни, в якому зараз перебуваємо. Кожна з представлених робіт це нагадування про геноцид українського народу, що триває століттями. Знищення культури є частиною геноциду. І все українське мистецтво створювалося всупереч політиці постійної русифікації, колонізації, деукраїнізації. Корнієнко зображує ключові постаті, які протистоять цьому. Костенко, Телiга, Стус, Залужний, Псюк, Жадан, Пташка, Зеленська — що не людина, то національний символ та боротьба. Ми бачимо і легендарних персонажів, і тварин, і чарівних помічників, які ведуть боротьбу за Україну: пес Патрон, чорний кіт, що бореться зі злим драконом, сич і відьма (ілюстрація до пiснi группи «Вiй»)…

Олег Псюк, Kalush Orchestra. Фото з архіву Тані Корнієнко.

«Save Azovstal, Save Mariupol» на рожевій панамці Олега Псюка з Kalush Orchestra — це не просто текст, це шибболет значніший за паляницю. Хто не кричав ці слова цілий рік, хто не живе з ними в серці, той взагалі не українець.

І ми бачимо як нищівна війна для культури, яка триває, які страшні воронки залишає вона не тільки на землі України. Велика художниця Любов Панченко, портрет який тепер висить у безпечному, сонячному, багатому Мадриді померла з голоду в окупованій росіянами Бучі. Панченко було 85 років. Картина «Воїн світла» — про що, що цей костюм Леся Патока створювала під бомбардуванням. Музей, який зберігав роботи Марії Приймаченко, росіяни розбомбили. Деякі роботи не вдалося врятувати:

«Деякі з ранніх творів художниці Марії Примаченко згоріли повністю, а деякі – пошкоджені. З полумʼя не встигли витягнути чотири тарілки – перші роботи Марії Примаченко, текстиль, дореволюційні рушники, домоткані килими, предмети інтер’єру 200-річної давнини, роботи Степана Савченка, Василя Скопича, Анни Дмитрієвої, вишивки Ганни Верес, експозицію місцевого автопарку та природничі експонати. Вцілілі картини з колекції Примаченко показали на виставці в Українському домі в Києві у вересні.»

Ось чому серце на виставці таких казкових та світлих робіт Тані Корнієнко серце обливається кров’ю. Ось чому очі українців, які дивляться на картини, сповнені сліз.

Щойно у Більбао на виставцi, що зіставляє варшавське гетто та геноцид в Україні, показували фільм Томаша Ґживачевського «Стерти націю». У фільмі розповідається про те, що на території України до війни було понад 5000 музеїв, 65 історико-культурних заповідників та близько 170 000 пам’яток, включаючи сім об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. За десять місяців війни Міністерство культури та інформаційної політики України зафіксувало понад 800 випадків, коли російські війська завдали шкоди культурній спадщині України.

Є військовий контекст, є іспанський. Іспанія допомагає Україні з початку повномасштабного вторгнення pосії. Звичайно, ця допомога могла бути більшою, повинна була бути значно більшою – Україна зараз захищає весь світ, у тому числі Іспанію. І є багато можливостей боротьби з путінським режимом, що веде пропаганду і ховає капітали в Іспанії. Багато для біженців ще не зроблено.

Нехай недосконала, але постійна та послідовна політична позиція, передача зброї, техніки та гуманітарної допомоги, допомога з пораненими солдатами, прийом біженців, навчання тисяч солдатів – це все одно відіграє роль. Сім’ї, які прийняли українських біженців у своїх будинках, і розділили з ними життя, дбають про біженців багато місяців, створили буквально родинні зв’язки.

Українські та іспанські прапори поряд на мадридській площі Сібелес, 2023

Культурний фронт також б’ється з першого дня та використовує будь-який майданчик для українського висловлювання. У мадридському Музеї Тіссен-Борнеміс до 30 квітня знаходиться виставка “У центрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х років”, яка мало того, що репрезентує врятовані роботи безпосередньо з України та об’єднує їх із збереженими в Іспанії раніше. Вхід для українців на неї безкоштовний, про що є сповіщення на табло, яке супроводжується українським прапором.

Як попасти? Виставка Тані Корнієнко проходить у старовинному мадридському будинку 1890 будівлі, в барі Chinaski Lavapies, в просторі колишнього магазину колоніальних товарів (La Colonia de San Lorenzo) на calle de la Fe, 19. Chinaski Lavapies розташовується навпроти старої єврейської синагоги Сан-Лоренцо, покровителя району.

Художниця Таня Корнієнко разом із підприємцем Ernesto Huete, завдяки якому стала можлива виставка. Ernesto Huete варить пиво @cervezasyria, він співвласник @yriataproom, @clubsackman та @chinaskilavapies www.cervezasyria.com. Фото з архіву Тані Корнієнко.

Тут можна не лише побачити, а й купити роботи, замовити друк. Ціни високі, але це ціни виробництва футболок, сумок та кухлів високої якості.